Меню

Все о туризме, сувенирах и достопримечательностях в Херсоне и не только

Все о туризме, сувенирах и достопримечательностях в Херсоне и не только

img

Наш блог

«Безвіз по-херсонські» або «велике переселення народів»

Чому саме Херсонщина?

Национальности в Херсонской области

Дзвони б’ють пора в дорогу,
шумить понад рікою очерет,
ми йдемо до нової мрії,
в причорноморський дикий степ…

Шведи, німці, французи, італійці, греки, болгари, євреї та караїми — це далеко не повний список народностей, які були та залишаються невід’ємною складовою багатонаціонального півдня України. Важко собі уявити таку різнобарвну палітру народів, зовсім різних за своїм віросповіданням, традиціями та ментальністю, які мирно співіснували в даному регіоні.

Північне Причорномор’я завжди було тим чарівним місцем, в якому злилися воєдино безліч різноманітних стихій та природних скарбів. Це і безкраї родючі землі, м’який південний клімат, наявність морів, велика кількість малих та великих річок, та незмінна на протязі тисячоліть, головна торгівельна артерія – річка Дніпро.

Так історично склалося, що «Благодатній південний край» на протязі тисячоліть виконував важливу роль буферної зони між Європою та Азією. Постійна боротьба народів за сфери впливу на Північне Причорномор’я, зробила його центром активного торгівельного та воєнного  життя.

Древняя карта Украины

Основним напрямком колонізації півдня України, звичайно виступало козацтво. По території Херсонщини здавна пролягали шляхи бойових походів запорожців. Протягом 18 століття тут існували дві запорозькі січі – Кам’янська та Олешківська. Заселення та економічне освоєння Херсонського краю запорожцями припадає на період 1734 – 1775рр. У цей період майже вся правобережна територія сучасної Херсонської області була заселена запорожцями. На цій території знаходилась Інгульська та Прогнойська паланки, на яких були розташовані численні козацькі зимівники та хутори.

Масове переселення іноземних народів  в її історичному та послідовному розвитку розпочинається з підписання Катериною ІІ Маніфесту від 4 грудня 1762 року, згідно яким іноземні переселенці могли отримувати земельні наділи до 60 десятин, при цьому звільнялися від податків строком до 10 років та військової повинності, звичайно за умови селитися тільки колоніями та прийняти російське підданство.

Князь Г.Потьомкін провів на той час безпрецедентну «рекламну компанію» по створенню зразкового іміджу благодатного краю Херсонщини, тим самим заохочуючи всіх небайдужих європейців до співпраці. Кульмінацією всієї «рекламної акції» стала поїздка Катерини ІІ на Південь імперії та схвальні відгуки в європейській пресі, якщо звичайно не брати до уваги деякі пасквілі на тему «Потемкинских деревень». Але великий авантюрист Г.Потьомкін розрахував все вірно, тому що тогочасна Європа не бачила подібного розмаху в заселенні краю іноземним елементом. На протязі неповних 50-ти років масова хвиля переселення «європейців» на південь зробила Херсонщину одним з найбільш інтернаціональних куточків тієї імперії.

к оглавлению ↑

Реалістичний грецький слід в історії міста

Греческие поселения в Херсоне

«радше грек гайне по наречену до Хіосу,
ніж візьме росіянку»

Першопрохідцями в масовій культурі переселення являються греки, які с прадавніх часів були головними підкорювачами причорноморських земель. В історії будівництва та розбудови нашого міста, греки стали значною рушійною  силою. Після підписання в 1774 року Кучук–Кайнарджійського мирного договору  розпочинається масова міграція «архіпелазьких греків» до півдня України. Найбільш символічним для міста стало переселення  сім’ї Гунаропуло з острова Хіос (що знаходиться в Егейському морі), які внесли вагомий внесок в побудову добросусідських відносин греків та українців.

Важливою сторінкою з життя Півдня України став масовий вихід християнського населення (греків та вірмен) з Криму. Вихід християн очолив митрополит Готфийский и Кафайский Игнатий Гозадинов, з часом його нащадки внесли вагомий внесок в розбудову міста. Півострів залишило понад 31 тис. греків та вірмен. Значна кількість яких осіла в прикордонній зоні та в Херсоні.

Важко сказати про точну кількість греків в Херсоні на той час, але вражає той факт, що 1788 року в передмісті не було жодної російської православної церкви, а існувала лише грецька церква святої Софії, яку заснувала сім’я Гунаропуло, служба в якій велась тільки грецькою мовою.

Церковь в Херсоне

Грецька церква святої Софії сьогодні

Тому невипадково, що центральний район міста отримав назву «Грецький форд штат». Греки намагалися в повсякденному житті зберегти свої етнічні та культурні особливості, як свідчать дослідники, «радше грек гайне по наречену до Хіосу, ніж візьме росіянку». Основним напрямком господарчої діяльності греків була торгівля хлібом. У 1800 р. в головних містах півдня, Херсоні, Миколаєві та Одесі 34% всіх купців становили греки.

Греки зарекомендували себе як вправні мореплавці. Князь Г. Потьомкін високо цінував цих відважних моряків, і тому рекомендував, щоб командири та екіпажі до новозбудованих кораблів комплектувались не тільки з козаків, але і греків.

к оглавлению ↑

Цікаво, а шведи й досі тут?

«було чути звідусіль, унікальний старо – шведський говір,
якого більш ніде в світі не зустріти»

Однією з перших іноземних колоній на території Херсонщини були 1200 шведів з острову Даго (сучасна Естонія), які 1781 році у пошуках кращої долі вирушили на південь. До пункту призначення вдалося дійти не всім, лише кожен третій зміг побачити омріяні дніпровські схили. Ті, що дійшли і заснували на березі річки Дніпро поселення Старо-Шведське нинішнє село Зміївка, неподалік від міста, де князь Трубецкий збудував славетне шато.

Шведская церковь в Херсоне

Церква у селі Зміївка

Шведи були вправними рибалками, проявляли себе у різних ремеслах, хоча як землероби поступалися німцям.

В 2008 році король Швеції Карл XVI Густаф разом з королевою Сільвією відвідав село Зміївка Береславського району, в якому до цього часу проживають етнічні шведи та збереглась старовинна кірха. В Зміївці по ствердженню самого монарха: «було чути звідусіль, унікальний старо–шведський говір, якого більш ніде в світі не зустріти».

к оглавлению ↑

Німецькі колоністи підкорюють південь

Церковь в Херсоне

«німці та їх колонії до того схожі одна на одну,
що можна подумати, що їх виготовили на одній фабриці»

Значну роль в освоєнні Півдня відігравали німецькі колоністи з Прусії, Саксонії, Швейцарії. Своєрідним центром переселення німців на південь імперії стало місто Данциг в Прусії. За спогадами російського службовця – повіреного у справах С.В. Соколовського, «в місті звідусіль чулись вигуки: до Херсона, до Херсона».

Основатели дома марочного коньяка Таврия

Швейцарські колоністи, котрі заснували коньячні традиції на Херсонщині

У першій хвилі колоністів 1790 року були селяни, міщани та ремісники, які тікаючи від війни, розорення та зубожіння, намагалися знайти на Півдні України омріяну «землю обітовану», яку влада достатньо успішно рекламувала. Попри труднощі, були засновані перші села Ландау, Шпеєр (сучасна Миколаївщина) та Генічеськ (Херсонщина). Масове переселення німців продовжувалось до 1819 року. Німці стали однією з найчисельніших діаспор – переселенців.  В 1896 році відповідно до перепису на території Херсонської губернії проживало 104 тис. німців – колоністів, які володіють 186 тис. дес. надільної землі, маючи при цьому врожайність 30 – 40 пудів зерна з десятини, що на той час було найвищим показником в губернії. До революції на території Херсонщини нараховувалось 48 німецьких колоній із 131 по всій губернії. Нині найбільш відомі колонії це Асканія-Нова та Кронау (Високопілля).

З плином часу законодавство видозмінювалося і колоністам дозволили селитися у містах. Багато німців одразу скористалися такою можливістю, засновуючи там заводи, фабрики, торгівельні дома та купецькі гільдії. У Херсоні переселенці з Німеччини завжди цінувались як хороші кондитери, лікарі, вчителя, фармацевти та фотографи, а їхні заклади були найкращі в місті. Так з 1828 року кращою в місті вважалася аптека Міллера та кондитерська Меттера.

к оглавлению ↑

Заповзятливі Французи

Невід’ємною частиною історії нашого краю є французи, які тісно пов’язані з основними історичними подіями, які відбувалися на наших територіях. Хоча їх чисельність набагато менша в порівнянні з іншими етнічними групами, але їх вклад в розвиток губернії, безцінний. Основними причинами переселення з батьківщини стали криваві події революції у Франції. Французи з’явилися з моменту заснування Херсона та приймали безпосередню участь в будівництві міста. Це такі визначні особистості як герцог Арман Еммануїл де Рішельє, Александр Ланжерон та Клод Буржуа.

Одним із перших хто проклав французам шлях до Херсона був відомий «негоціант» барон Сент – Жозеф Антуан, який в 1782 році заснував у місті торгівельну фірму, котра займалася реалізацією вина, тонкого сукна, шовку, кави, цукор, парфумерних виробів та других видів товарів. В цей самий час француз налагоджує масовий вивіз до батьківщини, коноплі, пшениці, льону, корабельного лісу та іншого. Після себе француз залишив цікаві наукові спостереження про торгівлю та морські відносини між чорноморськими і середземноморськими портами. Також Антуан запрошував із Франції спеціалістів, які допомагали в будівництві перших кораблів в Херсоні.

В першій половині 19 століття, історія нашого краю нерозривно пов’язана з діяльністю таких відомих французів як В. Рувьє, Р. Вассал, и К. Потьє, які займалися як комерційними операціями так і аграрним освоєнням нашого краю. Внесли вагомий внесок в розвиток вівчарства, виноградарства, вовномийної промисловості та інше. Вони заклали підвалини товарно-грошових та господарчих відносин в Херсонському краї.

Детальніше про ці сім’ї та їх вплив на наші землі ми розповідаємо не легендарній екскурсії «Херсон де масон».

к оглавлению ↑

Пригоди Італійців в Херсоні

Рисование на набережной

Заслуговують нашої з вами уваги і гості з Апеннінського півострова,  італійці. Їх переселення відбувалося в два етапи. Перший припадає на 1738 – 1794 рр., коли на Херсонщину приїжджають переселенці з острова Менраки та Корсики. Другий етап італійської колонізації охоплює 1805 – 1818 рр., коли переселенці з Генуї й Ліворно розпочали освоювати великі міста Півдня – Херсон, Миколаїв та Одесу.

Більшість італійських переселенців стали суднобудівниками. Хоча італійці привнесли значний вклад в розвиток мистецтва та архітектури півдня України. Основна частина італійців згодом асимілювалася з місцевим населенням та прийняла православ’я.

к оглавлению ↑

Болгари та болгарський перець

Уличный лоток с овощами

«започаткували та розвинули
теплично – парникову систему вирощування овочів»

Одними з перших переселенців – втікачів з Туреччини були болгари. В 1801 р. вони розпочали масово прибувати до Одеси. Уряд Олександра І всебічно заохочував православних жителів Туреччини до переселення на землі імперії. Більшість новоприбулих болгар, зазвичай розселялася на Півдні України, а саме Приазов’ї та на Херсонщині. Невелика частина болгарської громади мешкала в містах Херсона, Одеси та Миколаєва.

Читайте також: Херсон туристичний – краса прибережної України

Значна кількість болгарських колоністів була зайнята у сфері сільськогосподарського виробництва. Овочі та фрукти, що вирощували болгари, мали високий попит. Вони постачали на міські ринки Півдня та Херсонщини томати, цибулі, перець, капусту, виноград, що активізувало товарне виробництво. Болгари започаткували та розвинули теплично-парникову систему вирощування овочів, і з часом вони стали основними постачальниками городини в регіоні. Про болгарське походження болгарських сортів перцю, цибулі, капусти, що зараз ростуть в Україна, говорять їхні назви. Болгарські переселенці принесли в Україну традиції вирощування томатів, солодкого перцю, лука-порея, баклажанів.

Сьгодні етнічна складова Херсонської області залишається «різнобарвною». Свідченням цього є те, що на її території проживають представники 115 національностей та народностей, в той час як в Україні нараховується 130 національностей та народностей.

Автор: Віталій Бугаєнко