Писати текст про Кінбурн – місія нездійсненна, бо усього багатства краси цього місця все одно не опишеш.
Але якщо за хронологією, то виїжджаємо рано-вранці на Газ 69, машині, яка моментально виривається з ранкової напівдрімоти та наповнює твою голову вітром, якщо, звичайно, ти не з тих, у кого завжди «вітер в голові», – і ти мчиш на Кінбурн, швидко залишаючи будні позаду, і вриваєшся у свій уїк-енд, який зараз наповниться запашним запахом польових квітів, хвої та моря.
Кінцева зупинка – Кінбурн Кемп, де буде грати приємна музичка, і в барі на морському березі навіть буде Кока-Кола.
Дивіться відео про відпочинок на Кінбурнській косі, що підірвало інтернет!
Лабіринти на мапі Кінбурнської коси
Але туди ще потрібно дістатися, а дороги на півострові – це лабіринт з доріг по піску, по якому ти їдеш між соснами, повз пахучих трав, по дну висохлих озер, – це переносить тебе в реальність, де цвіте рожева гвоздика, де можна побачити пелікана, де одна картинка змінює іншу, і ти розумієш, що краса нескінченна, і Кінбурн розширюється безмежно, показуючи тобі себе ще, ще і ще.
Краса Кінбурнської коси
Люди, які люблять і знають косу, говорять про неї, як про живий організм, про місце, яке постійно змінюється і виглядає інакше кожної поїздки: коса живе своїм життям, дихає, вібрує, змінює свої обриси. І ти розчиняєшся в цьому, і ось ти тут і зараз.
А тут – водойми з водою рожевого кольору і дном з колючих кристалів солі. І чайки тут пролітають над твоєю головою теж рожеві. Як таке можливо? Треба їхати – дивитися!
Післясмак
Вдома через пару тижнів після поїздки, придумуючи вечерю на своїй кухні я дістаю кристали солі, привезеної з цього місця і згадую цю сонячну світлу ароматну поїздку, – і я хочу поїхати на Кінбурн ще, хочу запросити в цю подорож близьких людей, що б вони змогли розділити зі мною це чудо.
P.S. Наступна зупинка буде на Тендрівській косі.
