Гранітні скелі, гірське різнотрав’я, гірська річка та величезний ліс «Лабіринт» знаходяться на відстані протягнутої руки. Щоправда, довжина цієї руки буде варіюватися залежно від того, звідки ви їдете. Наприклад, якщо подорожувати з Херсона в Актовський каньйон – то довжина руки буде 3 години. Якщо їхати в Херсон з Києва, відпочити на півдні України – так це взагалі по дорозі.
Часом, ми довгий час не бачимо того, що у нас перед очима. Ми заглядаємося на Туреччину, Болгарію або каньйон в США, не підозрюючи, що по сусідству є подібне.
Актовський каньйон — «смаколик» для туристів
Скажи, що ти відчуваєш, коли знаходиш несподівано у своєму холодильнику смаколик? Не в чиємусь, не в чужому… А у своєму власному холодильнику. Відкрив дверцята, спалахнуло світло (ну, зазвичай воно спалахує, якщо там лампочка не перегоріла), ти пробігся очима знайомими полицями і знайомими продуктами – нічому не здивувався, адже там все знайоме. А душі чогось хотілося такого…
Але раптом погляд зупинився. Легка пауза в голові на кілька секунд. Могло здатися, що навколо «цього» навіть світло якесь більш яскраве. («Це» може бути що завгодно – для когось це шматок свинячого окосту, для когось 12-річний віскі, для когось морозиво або шоколадка…)
Ти чітко пам’ятав, що вранці ти сюди заглядав і «цього» ще не було. А тут – з’явилося. А вірніше, воно там напевно й було, просто ти про нього не знав, не чув, не помітив… Бувало таке? Що ти відчував у той момент? Подив? Захоплення? Яскраве почуття: «А хто це зробив?». Приємний присмак успіху та радість? Гордість за свій холодильник? Щастя?
Ось те саме відчував я, коли вперше потрапив у дивне місце на Півдні України – Актовський каньйон: гордість, щастя, свободу, легке сп’яніння від захвату та постійні два питання.
- Хто все ж це зробив?
- ЯК? Як раніше я тут не бував і не чув про нього?!
Ось тут ти можеш подивитися відео з Актовського каньйону, від якого захоплює дух, навіть сидячи біля екрана:
І тепер приблизно це відчувають наші гості, кожного разу вирушаючи в цю подорож в долину Диявола.
Як дістатися до Актовського каньйону та не занудьгувати
Дорога в Актовський каньйон недовга. 3 години за розмовами, за спостереженням у вікно, спогляданням там різних річок і сіл – пролітають швидко.
Цікаво відзначити, що села того району вкрай відрізняються від інших сіл інших районів Півдня України. Дуже багато збереглося старих будинків 19 століття. Паркани кам’яні, дахи черепичні, сараї побудовані з акуратно складеного дикого каменю. І все це – пофарбовано в блакитний колір. Такий собі корпоративний стиль. Акуратно та красиво.
Дорогою можна побачити й залізничний міст, на якому був військами зупинений Мішка Япончик. Це місцевий південний Робін Гуд, який на початку ХХ століття тримав у «страху і порядку» ті землі. Цей самий міст став знімальним майданчиком для екранізації фільму про цього «народного героя». До речі, від місцевих чули, що дійсно його дуже любили в тих краях. Навіть при Радянській владі у його пам’ятника завжди були квіти. Але це вже трохи інша історія, яку ти почуєш на екскурсії.
Дорога в Актовський каньйон проходить через село Трикрати. Цікава історія утворення села та його назви. Втім, усі ці землі дуже цікаві та наповнені іменами тих людей, які були молодці. У цьому селі збереглася садиба Скаржинських, якій вже більше 200 років. І вцілів діамант Півдня України – Трикратський ліс «Лабіринт», який своєю любов’ю та працею створив у посушливих землях Віктор Скаржинський (очільник херсонського дворянства).
Про Віктора Скаржинського можна годинами розповідати. Про те, як його батько брав участь у битві на Кінбурнській косі та, отримавши звістку про те, що у нього народився син, назвав його на честь здобутої перемоги над турками – Віктором (на честь богині перемоги Вікторії ).
Бажаючи брати участь у війні 1812 року, Віктор Скаржинський збирає добровольців зі своїх сіл, замовляє їм одну з найпрекрасніших і найкрасивіших форм. Його солдати проходять всю війну та з перемогою повертаються додому.
Лісом можна ходити годинами. Але наша мета – Актовський каньйон. Напевно, тут відразу варто зупинитися та домовитися на старті. Насправді там каньйонів декілька. Ви можете почути такі назви:
- Арбузинський
- Актовський
- Малий
- Великий
- каньйон Диявола
Заплутатися не складно, і багато не доходять до потрібного місця. Тому, щоб було зрозуміло – туди потрібно їхати з гідом. Супроводжувач потрібен ще й тому, що можна пропустити дуже визначні об’єкти, біля яких просто необхідно зупинитися, щоб сфотографуватися або помилуватися краєвидом довкола саме з тієї точки.
Окремо варто зупинити свій погляд, втім, як і автобус, машину, увагу біля кам’яної «вежі». Хтось вважає, що це стародавня обсерваторія, хтось – сторожовий пункт, хтось упевнений, що красива випадковість… Це місце називають Пуп Землі.
Ось ми всякий раз не можемо відмовити собі в задоволені погостювати на ньому та оглянути простори Півдня України, відпочити на камені та далі здійснити поїздку до Актовського каньйону.
Каньйон Диявола – що дивитися
Огляньте все. Почніть з Актовського каньйону:
Обов’язково загляньте на білі скелі, їх складно знайти самому, але вони дуже гарні:
І обов’язково переходьте до головної страви:
І з цього моменту будьте обережні:
- Тепер, коли ви будите чути слово «каньйон», перед очима буде саме ця картина
- Каміння слизьке, не підходьте занадто близько до краю
- Ходіть обережно. У вас під ногами сотні видів рослин, більшість з яких в Червоній книгі. Там навіть є одна рослина, яка росте там, як стверджують вчені, з льдовикового періоду
Коли побачив каньйон – весь світ навколо завмирає. А ти розумієш, що тобі просто необхідно 30 хвилин для фото, селфі та відео.
Важливо не тільки побачити каньйон із височини, але й пройтися уздовж нього, спускаючись все нижче до річки. Внизу на тебе будуть чекати камені дивовижної форми. Багато з них схожі на людей, які лізуть, сидять, тримають дитину, стрибають…
У самому низу біля підніжжя скелі ти зможеш знайти джерело та напитися з нього. Вода холодна – пий її повільно. Із кожним ковтком розуміючи, що п’єш воду, яка стікала до тебе по камінню, якому 4-4,5 млрд років. Багато беруть із собою з дому маленькі пляшечки, щоб набрати води. Ранковий чай або кава з джерельної води – це прекрасно.
За весь день не облазиш все каміння, не заглянеш у всі гроти та не перескочиш всіх струмків того чарівного місця, де колись жили скіфи, потім козаки та татари, а потім… Ці камені бачили і пам’ятають багато. Так зроби так, щоб вони й тебе побачили. Актовський каньйон призначає тобі побачення. Непристойно відмовлятися! Зазирни в свій «холодильник» і знайди там цей смаколик.
© Білецький Олексій
